"Шукаючи Тебе, приймаю страждання"

alt Народилася свята Тетяна в Римі близько 200-го року по Різдві Хртстовому. Батьки її були багаті і знатні громадяни, які в той же час були і таємні християни. Важко тоді було бути християнином. Рим був повний язичницьких храмів, і суспільне життя було тоді тісно пов'язана з релігією. Чи поверталися римські легіони після перемоги над ворогами, усі повинні були приносити жертви богам. Вступав на престол новий імператор, віе йшли до храмів і кадили перед "генієм імператора." Починався новий рік, всім було наказано умилостивити богів жертвопринесеннями.

 А скільки було інших випадків у житті, коли потрібно було на виду у всіх показати, що ти не безбожник, що ти почитаєш богів, що ти виконуєш всі обряди народної релігії! Здавалося б, велика важливість кинути дрібку фіміаму на жертовник або вклонитись «генієм імператора», але християни і це вважали зрадою Христу, актом зречення від Нього і тому під різними приводами намагалися ухилитися від участі в загальнонародних святах; їм доводилося ховатися і приховувати свою віру в істинного Бога. Коли ж спалахувало чергове гоніння на християн, коли їх примушували відкрито, при всіх, похулити Христа і принести жертви ідолам, тоді навіть і таємні християни оголошували про свою віру, терпіли страждання і позбавлялися життя, як це і сталося з батьком святої Тетяни.

Тетяну з самих ранніх років батьки стали привчати до благочестя. Вони брали її з собою на таємні богослужіння, які відбувалися вночі в катакомбах. Пробираючись по вузьких коридорах катакомб, ледь освітленим масляними лампами, вона бачила, що стіни цих коридорів зберігають у собі мощі мучеників, тіла покійних у вірі і відданості Христу. У дні їх пам'яті вона чула гімни, які славили їх подвиги, і трепетним серцем слухала розповідді про їх святе життя і страждання. Їй самій захотілося бути такою ж, як ці святі мученики, так само любити Христа і так само віддати за Нього життя. Часто, ще будучи маленькою дівчинкою, свята Тетяна, прокинувшись серед ночі, піднімала руки і приносила Богові свої дитячі молитви: Я хочу бути святою, шепотіла вона. Навчи мене, Господи, не любити нічого і нікого так міцно, як Тебе! Навчи мене, Господи, робити тільки те, що Тобі завгодно; зроби мене Твоєю служителькою!

Коли свята Тетяна виросла, ця її мрія здійснилася. За свою благочестиве життя, за свою відданість Богові і постійну готовність щось зробити для інших вона була посвячена в дияконіси. В її обов'язки входило навчати вірі оглашених жінок і дівчат, готувати їх до святого Хрещення, прислужувати при здійсненні цього таїнства, дбати про бідних, про хворих і сиріт. У цей час знову спалахнуло в Римі гоніння на християн. Наказано було, щоб всі громадяни принесли жертви богам, і хапали всіх, хто відмовлявся виконати це веління. Серед схоплених виявилася і свята Тетяна.

Принеси жертву Аполлону! Сказали їй. Замість цього свята Тетяна стала молитися Христу. І раптом земля затрусилася, статуя Аполлона впала і розбилася на дрібні шматки, стіни храму затремтіли, і почулися зойки.

Це стогнуть духи зла і брехні, сказали про себе християни, відчувають вони, що приходить кінець їх обманів. Тим часом святу Тетяну відвели на місце тортур. Там її стали бити по обличчю і терзати залізними крюками. Мужньо переносячи страждання, свята діва молилась за своїх мучителів і просила Господа відкрити їм душевні очі і навчити істині. Молитва її була почута: небесне світло осяяло їх, і вони побачили чотирьох ангелів, що оточували святу. Тоді вони впали до ніг святої Тетяни і стали благати її: Прости нас, служителька істинного Бога! Прости нас, бо не з нашої волі ми терзали тебе. Розлючені судді наказали негайно ж схопити цих воїнів і погубити їх. Новонавернені мученики голосно славили Христа і після коротких, але жорстоких мук всі вони, були усічені мечем і відійшли до Господа, прийнявши хрещення у власній крові.

На другий день сам правитель Риму Ульпіан взявся судити святу Тетяну. Коли її привели з темниці, всі були вражені тим, що на ній не було видно навіть і сліду від вчорашніх мук. Обличчя її було спокійне і радісне. Ульпіан став переконувати святу діву принести жертву богам, але вона відмовилася. Тоді він наказав оголити її та гострими бритвами різати їй тіло. Як знамення її чистоти, з ран разом з кров'ю потекло молоко, і повітря наповнився пахощами, подібним до пахощів свято мира, бо Тетяна, подібно святому миру була наповнена Святим Духа. Потім її розтягнули на землі і довгий час били жезлами так, що самі мучителі швидко втрачали сили і часто змінювалися. Вона ж залишалася непохитною, так як ангели Божі, невидимо стояли біля неї, підбадьорювали її і відводили від неї удари на тих, хто намагався заподіяти їй страждання. Нарешті, дев'ять катів впали мертвими, а інші, ледь живі, залишилися лежати на землі нерухомо. Свята ж, вставши, викрила у брехні самого суддю і його служителів, кажучи, що боги їх бездушні ідоли, вона ж служить єдиному істинному Богові, Який творить чудеса. Так як вже наближався вечір, то Святу відправили назад до в'язниці. Там вона провела ніч, молячись Господу і оспівуючи Йому хвалу. Небесне світло осявало її, і ангели Божі дякували Господеві разом з нею. Вранці її знову привели на суд і знову всі були вражені її прекрасним виглядом. В цей день свята розтрощила своєю молитвою храм богині Діани і знову зазнала за це страшних мук. На інший ранок святу Тетяну привели в цирк і випустили на неї атласського лева. Арена Колізею, як і арени багатьох інших римських цирків, була вже рясно напоєна мученицькою кров'ю. Постійно відбувалися там криваві видовища: безтрепетних християнських мучеників віддавали на розтерзання звірам. Але тепер на цю ж арену була кинута дочка одного з найзнатніших і поважаних римлян. Це ще більше викликало загальну цікавість. Однак, на подив усім, випущений з клітки лев не розірвав Святу. Замість цього він припав до неї і покірно лизав їй ноги. Натовп, подумавши, ніби це був якийсь ручний або слабосилий лев, зажадав, щоб його прибрали з арени. Деякі глядачі, очолювані одним знатним сановником, кинулися виконувати побажання натовпу. Але лев, кинувшись на сановника, тут же розірвав його. Після того святу Тетяну забрали з арени і знов піддали мукам; нарешті, її кинули у вогонь. Але вогонь не торкнувся не тільки її святого тіла, але навіть і розкішного волосся, якими, як плащем, свята мучениця прикривала свою наготу під час мук. Язичники прийшли тоді до висновку, що чудеса ці здійснюються тільки силою волосся Тетяни. Її обстригли і закрили в храм Зевса.

Коли на третій день в храм прийшли жерці, вони побачили, що ідол Зевса лежить розбитий на дрібні шматочки, а свята перебуває в радості, молячись Богу. Тоді Ульпіан виголосив смертний вирок, і свята Тетяна була обезголовлена. Разом з нею був страчений і її батько, який оголосив себе християнином. Бачачи страждання своєї дочки, він не побажав залишатися таємним християнином і вирішив постраждати разом з нею. Сталося все це в 225 році.

«Хто відлучить нас від любові Божої: скорбота чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? »(Рим. 8:35). Ці слова святого апостола Павел буквально справдилися в житті св. Тетяни: ніщо не змогло похитнути її віри в Господа Ісуса Христа, Якому вона віддала своє молоде життя.