Храми та громади

temples_boyarka_svnikola.gif

Служіння

sluzhenie_05.gif

"Кажу вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви - та й не бачили..." (Лк. 10, 24)
Різдво Христово

 

Різдво справді великий день - Бог увійшов у світ. Ми не завжди розуміємо до кінця глибини цієї події. Ми звикли до того, що живемо в Новому Завіті, звикли до співу колядок, до слів привітання " Христос Рождається ! Славімо Його ! " Тому іноді важко буває пояснити собі, в чому дійсно радість цієї події. Ми живемо в час благодаті. А раніше було не так...


Коли ми говоримо про різдвяний вертеп, то маємо на увазі не тільки вертеп - печеру, в якій народився Господь, але і все, що пов'язане з різдвяною Історією: Богородицю, Іосифа, пастухів з мудрецями та інше. Таким чином, вертепом називаємо картину Різдва Христового: чи то мальоване зображення, а чи спектакль.
До речі, блаженний Ієронім, один з отців Церкви, був першим, хто звелів у Віфлеємі над місцем, де народився Ісус, намалювати різдвяну картину. Це було 1600 років тому.
Від часів Адама і Єви люди втратили Бога. Первородний гріх, про який св. Максим Сповідник говорив, що це більше хвороба душі, ніж провина, скалічив себе, духовно осліпив їм душу. І ось протягом віків усі вітхозавітні праведники жили у цій темряві і сходили у темряву - так званий шеол - після своєї праведної кончини. Рай для людини був закритий. Для них залишалася лише віра і надія, як про це сказано у Св. Письмі: "Праведний вірою жити буде" (Гал. З, II). Вірою в те, що прийде той час, коли з'явиться Ізбавитель, Спаситель...
І цей час настав. Співають ангели свою дивну пісню пастухам: "Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління". Дають знак, що Месію знайдуть в яслах, на сіні.
Цар царів, Господь всесвіту, Який тримає Своєю думкою землю і світила, лежить на сіні, між худоби, в сирій і темній печері. В будинках людей Йому не знайшлося місця. Всі були надто заклопотані, надто зайняті своїми радощами та своїми проблемами, щоб впустити якихось Іосифа та Марію. Як часто ми чекаємо на Бога, хочемо, щоб Він прийшов в наше життя в усій Своїй славі, щось змінив на краще. І самі ж закриваємо перед Господом двері нашої душі, відмовляємося впізнати Його в звичайних подорожніх, нужденних ближніх своїх, забуваємо, що Він приходить тихо та смиренно...
У святих отців є така думка: "Господь може тисячу разів народжуватися, але це не має для тебе ніякої користі, якщо Він, хоча б один раз, не народиться в твоїй душі", не народиться для тебе особисто.
Тому і говоримо ми один одному не "Христос Родився!", а "Христос Рождається!" Рождається неперестанно в наших душах, якщо ми не зачиняємо перед Ним двері. За словами св. Афанасія Великого: "Бог став людиною, щоб людина стала Богом", щоб людина обожилася, щоб усе, що в нас є, було пронизано світлом благодаті...