Великомученик Димитрій народився в місті Солуні в Греції. Батьки, були таємними сповідниками віри Христової, хрестили його і наставляли у вірі. Батько його, римський проконсул, помер, коли Димитрій досяг повноліття. Імператор Максиміан Галерій, що вступив на престол в 305 році, призначив Димитрія на місце батька володарем і воєводою Фессалонійской області. Головним обов'язком Димитрія було захищати свою область від зовнішніх ворогів, але імператор зажадав від нього також, щоб він винищував християн. Димитрій замість цього став викорінювати язичницькі звичаї, а язичників навертати до Христової віри.

 Звичайно, імператорові незабаром донесли, що проконсул Димитрій - християнин. Повертаючись з походу проти сарматів (племен, що населяли причорноморські степи), Максиміан зупинився в Солуні. Готуючись до смерті, Димитрій роздав своє майно бідним, а сам віддався молитві і посту. Імператор закрив проконсула в темницю і став розважати себе і жителів Солуні гладіаторськими боями в цирку. Християн розшукували і тягли на арену. Відомий серед гладіаторів задерикуватий Лій легко долав лагідних християн у бою і, при тріумфі озвіреного натовпу, скидав їх на списи воїнів.

Юнак Нестор, з християн, відвідав Димитрія у темниці, і Димитрій благословив його на єдиноборство з Лієм. Укріплений Богом, Нестор здолав гордого гладіатора й кинув його на списи воїнів. Нестора повинні були нагородити, як переможця, але його стратили, як християнина.

За наказом імператора стража пронизала Димитрія списами в 306 році. Тіло великомученика Димитрія викинули на поживу звірам, але солуняни таємно поховали його. Слуга Димитрія Лупп взяв криваву ризу і перстень мученика та почав ними зціляти хворих. Його теж стратили. Під час правління імператора Костянтина Великого (324-337 рр..) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були знайдені його нетлінні мощі. При гробі великомученика Димитрія відбувалися чудеса і зцілення. Під час правління імператора Маврикія авари, що жили на Дону, осадили місто Солунь. Святий Димитрій з'явився на міській стіні, і 100-тисячне військо яке облягало місто обернулось до втечі. Іншого разу святий врятував місто від голоду. Житіє святого Димитрія оповідає, що він звільняв полонених від ярма невірних і допомагав їм повернутись Солунь.

З VII століття з раки святого Димитрія почало витікати запашне і чудотворне миро, про що писали сучасники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: миро «за своєю властивістю не вода, але густіше за неї і не схоже ні на одну з відомих нам речовин ... Воно дивніше всіх пахощів не лише штучних, але і по єству створених Богом». З цієї причини великомученика Димитрія найменовували Мироточивим.