“Святе Хрещення, заповідане Господом, яке здійснюється в ім’я Святої Тройці, потрібне всім. Без нього ніхто не може спастись, як говорить Господь: “...хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже” (Ін. 3, 5).

 Тому воно потрібне і немовлятам, бо й вони мають прабатьківський гріх і без Хрещення не можуть отримати відпущення цього гріха. Господь, показуючи це, сказав без усякого винятку, просто: “Хто не народиться від води...”, тобто після пришестя Спасителя Христа, усі, хто має ввійти в Царство Небесне, повинні відродитися.

Коли ж немовлята мають потребу в спасінні, то мають потребу й в Хрещенні. А ті, хто не відродився і тому не отримав відпущення прабатьківського гріха, підлягають вічній карі за цей гріх і, отже, не спасаються. Таким чином, і немовляткам конче потрібне Хрещення.

 Відомо, що немовлята спасаються, як говориться у євангеліста Матфея: “Іісус сказав: пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне” (Мф. 19, 14), а хто не хреститься, не спасеться. Отже, немовлят неодмінно треба хрестити.

Бог приймає прославлення від немовлят, хоч вони свідомо не осмислюють своїх вчинків. “А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Іісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?” (Мф. 21, 15–16). “Бо, коли голос вітання Твого дійшов до ушей моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй” (Лк. 1, 44). Діти, не маючи зрілої віри і твердого розуміння божественних істин, здатні сприймати своїми чистими душами божественну благодать, яка подається через Таїнство Хрещення.

“Петро ж сказав їм: покайтесь, і нехай хреститься кожен з вас в ім’я Іісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа, бо вам належить обітниця і дітям вашим і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш” (Діян. 2, 38–39).

Очистившись від прабатьківського гріха, діти отримують дар Святого Духа і з’єднуються з Христом. “Всі ви, що в Христа хрестилися, в Христа одяглися” (Гал. 3, 27). Святий Іоанн Хреститель “Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї” (Лк. 1, 15). Про те, що діти в апостольські часи являлися членами Церкви Христової, а значить були хрещені, говорить апостол Іоанн Богослов: “Я дуже зрадів, що знайшов між дітьми твоїми таких, що ходять в істині, як ми прийняли заповідь від Отця” (2 Ін. 1, 4). В Діяннях апостолів говориться, що хре-стилися всі домаш-ні: “І, взявши їх тієї ж години ночі, він (темничний сторож) обмив рани їхні і негайно охрестився сам і всі домашні його” (Діян. 16, 33), виходить, і немовлята. “І слухала одна жінка, на ймення Лідія, з міста Фіатір, продавальниця пурпуру, яка шанувала Бога; і Господь відкрив їй серце слухати уважно те, про що говорив Павел. Коли ж вона та її домашні охрестились, то благали нас, кажучи: якщо ви признали мене вірною Господу, то увійдіть в дім мій і живіть у мене; і переконала нас” (Діян. 16, 14–15). “Коли Петро ще продовжував цю промову, Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав слово... Тоді Петро сказав: хто може заборонити хреститися водою тим, що, як і ми, одержали Святого Духа? І звелів їм хреститися в ім’я Іісуса Христа” (Діян. 10, 46–48). “Хрестив же і я Стефанів дім” (І Кор. 1, 16) — говорить апостол Павел.

Про це ясно свідчать і стародавні отці Церкви, а саме: святий Діонисій в книзі про церковну ієрархію, і святий Іустин у 57-му питанні говорить: “Немовлята удостоюються добра, що дається через Хрещення, за вірою тих, які приносять їх до Хрещення”. Блаженний Августин також свідчить: “Є Передання апостольське, що немовлята спасаються Хрещенням”.

Православна Церква хрестить немовля по вірі їх родичів і хресних батьків. Хресні батьки поручителі перед Церквою за віру хрещеного. Коли він підросте, вони зобов’язані навчити його вірі і потурбуватися про те, щоб їх хресник став християнином. Це священний обов’язок хресних батьків і вони тяжко грішать, якщо нехтують ним. А те, що благодатні дари даються по вірі інших, нам вказує Євангеліє при зціленні розслабленого: “Іісус, побачивши віру їхню (тих, які принесли хворого), і говорить розслабленому: чадо! прощаються тобі гріхи твої” (Мк. 2, 5). За вірою матері-хананеянки, без особистого прохання дитини, була зцілена її дочка (Мф. 15, 22); за вірою сотника, без жодного слова хворого, слугу його було зцілено (Мф. 8, 5–13).

Сектанти вважають, що не можна хрестити немовлят і засуджують православних за це. Але основою для хрещення немовлят служить те, що хрещення замінило старозавітне обрізання, котре здійснювалося над восьмиденними немовлятами. “А кожне немовля восьмиденне чоловічої статі у вас буде обрізане у всіх ваших поколіннях, як народжений вдома, так і куплений за срібло” (Бут. 17, 12). “А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Немовля, дали Йому ім’я Іісус, наречене Ангелом до зачаття Його в утробі” (Лк. 2, 21).

Християнське хрещення названо нерукотворним обрізанням: “В Ньому ви і обрізані нерукотворним обрізанням, стягненям гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим, бувши поховані з Ним у хрещенні, в Ньому ви і разом воскресли вірою в силу Бога, Котрий воскресив Його з мертвих, і вас, що були мертві в гріхах і в необрізанні плоті вашої, оживив разом з Ним, простивши нам усі гріхи, знищивши вченням рукопис, що був про нас і проти нас, і Він узяв його із середовища і прибив до хреста” (Кол. 2, 11–14).

Апостоли здійснювали хрещення над цілими сім’ями, де, без сумніву, були і діти. Немовлята, так як і дорослі, причетні до прабатьківського гріха і мають потребу в очищенні від нього: “Я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя” (Пс. 50, 7). “Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, із гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили” (Рим. 5, 12). “Тому, як злочином одного — всім людям осудження, так правдою одного — всім людям виправдання до життя. Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стануть грішними, так і послухом одного багато стануть праведними” (Рим. 5, 18–19).

Сам Господь сказав: “Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже” (Лк. 18, 16). “Того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть” (Ін. 6, 37). “І обнявши їх, поклав руки на них (дітей) і благословив їх” (Мк. 10, 16). Так і Свята Церква з любов’ю приймає дітей, хрестить їх, і вони стають учасниками вічного божественного життя.

За матеріалами сайту churchs.kiev.ua