Храми та громади

temples_boyarka_svnikola.gif

Служіння

sluzhenie_06.gif

altСвятий великомученик і цілитель Пантелеімон народився у Віфінії (Мала Азія) в місті Нікомідія в сім'ї знатного язичника Євсторгія і був названий Пантолеоном (що означає «по всьому лев»), так як батьки бажали бачити його мужнім і безстрашним юнаком. Мати, свята Еввула (пам'ять 30 березня), виховувала хлопчика в християнській вірі, але рано закінчила своє земне життя. Тоді батько віддав Пантолеона в язичницьку школу, а потім навчав його медицинській справі у знаменитого в Нікомидії лікаря Євфросина. Відрізняючись красномовством, гарною поведінкою і незвичайною красою, юний Пантолеон був представлений імператору Максиміану (284-305), який захотів залишити його придворним лікарем.

 В цей час в Нікомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмип і Єрмократ, вцілілі після спалення 20000 християн (пам'ять 28 грудня) в Никомидійській церкві в 303 році і страждань священномученика Анфіма (пам'ять 3 вересня). З вікна відокремленого будиночка святий Єрмолай неодноразово бачив благовидого юнака і прозорливо передбачав в ньому вибраний сосуд благодаті Божої. Одного разу пресвітер покликав Пантолеона до себе і почав з ним бесіду, під час якої виклав йому основні істини християнської віри. З цих пір Пантолеон став щодня заходити до священномученику Єрмолая і з насолодою слухав те, що відкривав йому Божий служитель про Сладчайшого Ісуса Христа.

 Одного разу, повертаючись від учителя, юнак побачив на дорозі мертву дитину, укушену єхидною, яка звивалася тут же поруч. Сповнившись співчуття і жалості, Пантолеон став просити Господа про воскресіння померлого і умертвінні отруйного гада. Він твердо вирішив, що в разі виконання його молитви стане християнином і прийме святе Хрещення. І по дії Божественної благодаті дитина ожила, а єхидна розлетілася на шматки на очах здивованого Пантолеона.

Після цього дива святий Єрмолай хрестив юнака в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Сім днів провів новохрещений у свого духовного вчителя, вбираючи в своє серце богоодкровення істини святого Євангелія. Ставши християнином, Пантолеон часто розмовляв зі своїм батьком, розкриваючи йому брехливість язичества і поступово готуючи до прийняття християнства. В цей час Пантолеон вже був відомий як хороший лікар, тому до нього привели сліпого, якого ніхто інший не міг зцілити. «Світло очам твоїм поверне Батько світла. Бог істинний, - сказав йому святий, - в ім'я Господа мого Ісуса Христа, що просвіщає сліпих, стань видющий». Сліпець одразу ж прозрів, а разом з ним духовно прозрів і батько святого - Євсторгій, і обидва з радістю прийняли святе Хрещення.
Після смерті батька святий Пантолеон присвятив своє життя стражденним, хворим, убогим і жебракам.
Він безкорисливо лікував усіх, хто звертався до нього, відвідував у темницях в'язнів і при цьому зціляв страждущих не стільки медичними засобами, скільки призиванням Господа Ісуса Христа. Це викликало заздрість, і лікарі донесли імператору, що святий Пантолеон християнин і лікує християнських в'язнів.
Максиміан умовляв святого спростувати донос і принести жертву ідолам, але обраний страстотерпець Христовий і благодатний лікар сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого: «В ім'я Господа Ісуса Христа, встань і будь здоровий», - вимовив святий Пантолеон, і хворий негайно видужав. Запеклий Максиміан наказав стратити зціленого, а святого Пантолеона віддав на жорстокі муки. «Господи Ісусе Христе! Предстань мені в цю хвилину, дай мені терпіння, щоб я до кінця міг винести муки» – молився святий і почув голос:«Не бійся, Я з тобою». Господь з'явився йому «в образі пресвітера Єрмолая» і зміцнив перед стражданнями. Великомученика Пантолеона повісили на дереві і рвали тіло залізними гаками, обпалювали свічками, розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, потім у море з каменем на шиї. Однак у всіх катуваннях мужній Пантолеон залишався неушкодженим і з сміливістю викривав імператора. Господь неодноразово був з святим і зміцнював його. В цей же час перед судом язичників стали пресвітери Єрмолай, Єрмип і Єрмократ. Вони мужньо сповідали Господа Ісуса і були обезголовлені (пам'ять 26 липня).

За велінням імператора святого великомученика Пантолеона привели в цирк і кинули його на розтерзання диким звірам. Але звірі лизали його ноги і відштовхували один одного, намагаючись торкнутися руки святого. Бачачи це, глядачі піднялися з місць і почали кричати: «Великий Бог християнський! Хай буде відпущений невинний і праведний юнак!» Розлючений Максиміан наказав воїнам убити мечами всіх, хто славив Господа Ісуса, і навіть убити звірів. Бачачи це, святий Пантолеон вигукнув: «Слава Тобі, Христе Боже, що не тільки люди, а й звірі вмирають за Тебе»

Нарешті, знавіснілий від люті Максиміан наказав відрубати великомученикові Пантолеон голову. Воїни привели святого на місце страти і прив'язали до оливкового дерева. Коли великомученик почав молитися Господу, один з воїнів вдарив його мечем, але меч став м'яким, як віск, і не завдав ніякої рани. Уражені дивом, воїни закричали: «Великий Бог християнський!» В цей час Господь ще раз відкрився святому, назвавши його Пантелеймоном (що означає «многомилостивий») замість колишнього імені Пантолеон, за його велике серце та милосердя. Почувши Голос з Неба, воїни впали на коліна перед мучеником і просили пробачення. Кати відмовилися продовжувати страту, але великомученик Пантелеймон звелів виконати наказ імператора. Тоді воїни зі сльозами прощалися з великомучеником, цілуючи його руку. Коли мученику відсікли голову, то з рани разом з кров'ю потекло і молоко, а олива, до якої був прив'язаний святий, в цей момент зацвіла і виповнилася цілющих плодів. Бачачи це, багато людей увірували в Христа Ісуса. Тіло святого Пантелеймона, кинуте в багаття, залишилося непошкоджений-ним, і тоді Никомидійський страстотерпець був похоронений християнами на прилеглій землі схоласта Адамантія.

Лаврентій, Васса і Провіан, слуги великомученика, написали оповідання про життя, страждання і смерть великомученика. Пам'ять святого Пантелеймона здавна шанується Православним Сходом. Уже в IV столітті були споруджені храми в ім'я святого в Севастії Вірменії і Константинополі. Кров і молоко, витікши при усіканні голови святого, зберігалися до Х століття і подавали віруючим зцілення.

Чесні мощі великомученика Пантелеймона частинками розійшлися по всьому християнському світу. Особливо багато їх на Святій Горі Афон. Чесна і багатоцілюща глава його зберігається в Російському Афонському Свято-Пантелеймонівському монастирі, в соборному храмі, присвяченому його імені.

В Нікомидії напередодні 27 липня - дня пам'яті святого великомученика - відбувається урочистий хресний хід з чудотворною іконою святого. Тисячі людей - православних християн і інославних - вірмен, католиків і навіть магометани з'їжджаються сюди і привозять сотні хворих, які отримують зцілення за молитвами святого. У церковній книзі «кондак», що зберігається в Никомидійській митрополії, зафіксовано дві тисячі автографів греків, турок, італійців і вірмен, які отримали зцілення за молитвами великомученика Пантелеймона.
Ім'я святого великомученика Пантелеймона закликається при звершенні таїнства Соборування, освячення води і молитві про немічному.
Пам'ять його особливо урочисто відбувається у Російському Свято-Пантелеймонівському монастирі на Афоні. Собор в ім'я його побудований в 1826 році за типом стародавніх афонських храмів. У вівтарі, в дорогоцінному ковчегу, зберігається головна святиня обителі - глава святого великомученика Пантелеймона. За 8 днів до свята починається передсвято. У ці дні після вечірні співаються молебні канони на 8 гласів, примітно, що для кожного дня є особливий канон. В день свята відбувається урочисте всенічне бдіння і тисячі гостей і паломників беруть участь у Богослужінні.